Оцінювання мислення

Оцінювання для розвитку навичок мислення учнів

У багатьох системах освіти навички мислення учнів оцінюються виключно за кінцевими продуктами цього мислення. Коли учні дають правильні відповіді на запитання із запропонованими варіантами відповідей, вважається, що вони застосовують вдалі стратегії мислення. Однак ми знаємо, що це не завжди так. Проблема, звичайно, в тому, аби мати змогу спостерігати мисленєві процеси, що відбуваються безпосередньо при розв’язуванні завдання. На щастя, багато розумових процесів залишають сліди, які не лише допомагають вчителеві зрозуміти, як мислить учень, але також допомагають учням удосконалювати власні навички мислення. Досліджуючи артифакти мислення учнів, такі як обговорення, засоби графічної організації і запису, вчителі можуть дізнатися про особливості їх мисленнєвої діяльності та використовувати отримані дані для побудови технології ефективного навчання як індивідуального, так і у складі малих груп.

Андрейд (Andrade, 1999) пропонує наступні правила, аби допомогти педагогам формувати і оцінювати навички мислення своїх учнів:

• Поясніть учням, вживання яких видів мислення ви від них чекаєте.
• Регулярно обговорюйте і наводьте приклади того, що таке хороші навички мислення в різних проектах і областях знань.
• Попросіть учнів доповнити критерії і стандарти, які ви використовуєте, оцінюючи їх мислення.
• Розкажіть учням про види оцінювання, найбільш відповідні для різних проектів і тем для вивчення.
• Дайте учням рекомендації з самооцінювання і надайте можливість оцінити самих себе за допомогою стратегій оцінювання якими ви користуєтеся.
• Оцінюйте розумові процеси, як і продукти мислення.
• Надайте учням вичерпні відгуки про їх навички мислення і надайте їм можливість коментувати один одного.

Оцінювання будь-яких навичок мислення вищих рівнів вимагає ретельного планування і навчання. За допомогою вичерпних інструкцій і тривалої практики учнів потрібно навчити використовувати ці навички. Професіоналізм використання навичок мислення можна оцінити різними способами, за допомогою вправ, націлених на певні навички і стратегії мислення, навіть за допомогою простих письмових вправ, а також спостереження.

Головним показником опанування навичок мислення є їх спонтанне і незалежне від ситуації їх вживання. Аби оцінити мислення в такому контексті, вчителям потрібно спланувати навчальну діяльність, яка вимагає використання певних навичок мислення вищих рівнів для її успішного здійснення. Тримаючи в голові конкретні навички, вчителі можуть аналізувати письмові завдання і щоденники і спостерігати взаємодії у великих і малих групах, аби виявити ознаки означених навичок. Коли учні відкривають процеси свого мислення за допомогою письма або мовлення, ключові слова і питання можуть служити свідоцтвом ефективного і незалежного використання учнів тих або інших навичок.

Якщо вчителі помічають, що учні не вміють критично або творчо мислити, вирішувати проблеми або міркувати про своє навчання, тоді їм слід почати навчати їх цьому. Якщо ж, навпаки, учні володіють навичками мислення вищих рівнів, але не бажають застосовувати їх, поки не з’являться відповідні вказівки, їм, можливо, не дістає знань про те, як і де застосовувати навички, або вони не усвідомлюють їх важливості і цінності, або вони мало попрактикувалися в їх використанні. Вчителі повинні використовувати більше наочних засобів в складних завданнях, що вимагають вживання цілого комплексу навичок мислення і винахідливості, що допомагає учням оцінити цінність такого способу мислення.

Не слід чекати, що учні стануть застосовувати навички мислення вищих рівнів після одного або навіть п'яти занять. Такі навички повинні постійно формуватися і оцінюватися протягом року і в різних контекстах. У системі освіти, в якій навички мислення вищих рівнів високо цінуються, розмови про мислення є частиною кожної дисципліни і кожного уроку. Тут не може бути такого: «Добре, зараз ми проведемо наш урок мислення». Замість цього буває так: «Зараз ми будемо розмірковувати як письменники».